ДИФУЗНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ПІДЛІТКІВ ІЗ РІЗНОТИПНИХ ДЕПРИВОВАНИХ СІМЕЙ : ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-32-85-96Ключові слова:
підлітки,, депривація, різнотипні депривовані сім’ї, ідентифікація, соціальна й особистісна ідентичність, дифузна ідентичність, навчально-виховний заклад інтернатого типуАнотація
У статті висвітлено психологічні особливості становлення самосвідомості дітей, які позбавлені сімейної опіки й любові та перебувають у складних екзистенційних умовах, виховуючись в інтернатних закладах. Констатовано негативний вплив різновидової депривації, унаслідок чого істотно ускладнються ідентифікаційні тактики й стратегії та проявляються численні емоційно-вольові розлади.
Емпіричним способом установлено, що депривовані вихованці інтернатних установ схильні до надмірного уникнення, конформності, поступливості та внутрішньої самоконфліктності, вони прагнуть до усамітнення, а ключовими ознаками їхньої ідентифікації постають рефлексивне самозвинувачення, залежність і надмірна довірливість у прийнятті свого Я. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність набуття депривованими досліджуваними ідентичності: «внутрішньоконфліктна боязкість», «рефлексивне самозвинувачення» «конформна самотність» «залежне самоприйняття». Дифузна ідентичність означена ледь не повною відсутністю ототожнення, унаслідок чого дитина майже не здійснює ні пошук, ні вибір способів і варіантів розв’язання проблеми свого ідентифікування. Установлено, що для депривованих підлітків здебільшого характерні ознаки дифузної ідентичності, що спричинено нестачею й/або відсутністю батьків як носіїв і зразків певних ментально-соціальних та особистісно-індивідуальних фреймів.
Акцентовано, що підліткам навчально-виховних закладів інтернатного типу потрібен кваліфікований психолого-педагогічний супровід, ґрунтований на сучасних медіально-рефлексійних технологіях, які оптимізують як гармонійне набуття цілісної особистісної та соціальної ідентичності, так і забезпечують позитивний ревіталізаційний ефект інтегрування в мікро- й макросоціум.
Посилання
2. Viznjuk, Ju. M. (2018). Samopryjnjattja jak chynnyk rozvytku sozialnoji identychnosti v umovach simejnoji depryvaciji: avtoref. dys. … kand. psychol. nauk: spets. 19.00.05 р. [in Ukrainian].
3. Hoshovska, D., Hoshovskyj Ja. (2018). Psycholohichni ososblyvosti socialnoji identychnosti : revitalisazijnyj rakurs. Psycholohichni perspektyvy, 31. Р. 71–82. [in Ukrainian].
4. Hoshovska, D. (2013). Sozialno-psychologitchna revitilisazija depryvovanych i nepovnospravnych ditej v osvitnich zakladach internatnoho typu. Revitilisazija ditej z osoblyvymy potrebamy: monografija : za zah. red. prof. Hoshovskoho Ja. O. Luck: PP Ivanjuk V. P. Р. 77–104. [in Ukrainian].
5. Prichojan, A. M (1990). Deti bez semji / A. M. Prichojan, N. N. Tolstych. – M. : Pedagogika, 160 р. [in Russian].