ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ НА РОЗУМІННЯ БРЕХНІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ

Анотація

У статті представлено результати теоретичного вивчення феномену брехні й обману, їх види та способи визначення, а також результати емпіричного дослідження, спрямованого на розгляд суб’єктивного уявлення студентами про брехню й обман, взаємозв’язки між уявленнями та особистісними характе­ристиками досліджуваних. Брехня, обман і неправда – складниками соціально-психологічної життєдіяльності людини. Дослідники природних передумов формування психіки справедливо наголошують роль біологічного й спадкового чинників, які визначають розвиток індивіда, що, зі свого боку, стають усе менш сприятливими внаслідок погіршення екології та природного середовища про­живання людини. Обман – це напівправда, що провокує людину, яка її сприймає, на помилкові висновки з достовірних фактів; повідомляючи деякі справжні факти, обманщик зумисне приховує інші, важливі для розуміння відомості. З давніх часів застосовують військову хитрість, в основі якої, звичайно, є обман. У нашому дослідження припускаємо, що індивідуально-психологічні характе­ристики студентської молоді впливають на особливості їх уявлень про брехню, а також відображають їх установчі стереотипи щодо причин, ступеня поши­реності, частоти та доцільності її використання в соціальних контактах. Припускаємо, що відмінності в характері й спрямованості використання брехні відображаються на окремих стратегіях поведінки. Для респондентів, які мають уявлення про обман як спосіб для досягнення власних цілей, харак­терний прояв високого рівня мотивації схвалення, домінування, проникливості, а також схильності до проекції як захисного механізму. Для досліджуваних, які постійно вдаються до брехні, властива нижче самооцінка, але водночас – прагнення до влади та домінування, вони не схильні приймати поради інших і нетерпимі до критики. Для осіб, які вкрай рідко використовують брехню, властиві такі риси, як упевненість у собі, незалежність, реалістичність у судженнях і вчинках, до­мінування інтуїтивного каналу емпатії, що дає змогу респондентові бачити по­ведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. Для осіб, які вважають можливими існування благородної брехні та її використання, прита­манні такі особливості, як домінування ідентифікації (уміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, постановки себе на місце партнера), низька само­оцінка моти­вації схвалення. Для категорії досліджуваних, які не розме­жовують брехню, властива орієнтація на особисті (егоїстичні інтереси), що пов’язується з пере­ва­жанням мотивів власного благополуччя. Для осіб, які використовують брехню ситуативно, унаслідок деяких обставин, характерний прояв низької самооцінки мотивації схвалення, маргінальної орієнтації, що виражається в схильності підкорятись обставинам та імпульсивності поведінки.