РЕЛІГІЙНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ВІКОВІЙ ДИНАМІЦІ СВОГО СТАНОВЛЕННЯ

Анотація

У статті здійснюється теоретичний аналіз та емпіричне вивчення проблеми релігійних орієнтацій особистості в їх структурі та динаміці розвитку. Релігійні орієнтації розглядаються як складова цілісної системи ціннісних орієнтацій особистості, пов’язана з особливою релігійною спрямованістю та організацією її потреб, мотивів, інтенцій. Засадничою концептуальною основою побудови авторського дослідження виступає теорія Г. Оллпорта про зовнішню та внутрішню релігійні орієнтації, доповнена ідеями Д. Бетсона про «релігійність пошуку». За результатами емпіричної розвідки експлікована наступна факторна структура релігійних орієнтацій українських респондентів: «Осмислена релігійність», «Вагомість світського життя», «Релігійність як душевний захист від негараздів», «Релігійне виховання», «Індивідуальна молитва – Церква як засіб зміцнення соціального становища» і «Вступ у церковну групу». Констатовано, що за мірою свого прояву як зовнішня, так і внутрішня релігійність досліджених осіб перебувають приблизно на однаковому – наближеному до середнього рівні. У розрізі вікової динаміки розвитку релігійних орієнтацій статистично значущі відмінності виявлено за мірою згоди із такими твердженнями: за субшкалою зовнішньої релігійної зорієнтованості – «Я ходжу до церкви тому, що це допомагає зміцнити становище у суспільстві» й «Мета молитви – забезпечити щасливе та спокійне життя» (на користь підгрупи «молоді»); за субшкалою внутрішньої релігійної зорієнтованості – «Досить часто я гостро усвідомлюю присутність Бога або Божественної Сутності», «Мої релігійні переконання дійсно визначають мою життєву філософію» та «Для мене важливо проводити певний час у релігійних міркуваннях» (на користь підгрупи «зрілої дорослості»). У підсумку констатовано більший релігійний прагматизм молоді та схильність до частих розмірковувань про Бога у представників старшого віку.