ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОГО КОМПОНЕНТА САМОЕФЕКТИВНОСТІ В СТАРШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-135-147Ключові слова:
самоефективність,, здібність,, саморегуляція,, самоприйняття,, самоповага,, аутосимпатія,, наполегливість.Анотація
У статті теоретично розглянуто проблему самоефективності особистості, яка являє собою не стільки здатність людей до усвідомлення своїх здібностей та їх найефективнішого застосування, скільки переконання особистості в спроможності й успіху в застосуванні компетенцій і набутого досвіду в певному виді діяльності. Виокремлено види самоефективності: діяльнісну, комунікативну та особистісну. У старшому шкільному віці самоефективність пов’язана з усвідомленням сенсу й мотивів навчання, автономністю, професійним самовизначенням, позитивним самоставленням, самоповагою, самокерівництвом і спроможністю до самоорганізації загалом.
Емпірично визначено такі особливості вияву емоційно-вольового компонента самоефективності в старшому шкільному віці: в осіб із самоефективністю нижчою від середнього рівня – це потреба відповідати ідеальному образу «Я» та бажання змін, незадоволеність, тривожність, сором’язливість і сумніви у своїх можливостях та здібностях, неспроможність контролювати власні емоційні стани й реакції; в учнів із середнім рівнем самоефективності – високий рівень самоприйняття, внутрішня конфліктність та самозвинувачення, рефлексія з приводу власних недоліків і невдач, переживання почуття провини, проте прагнення доводити розпочату справу до кінця й мобілізація в подоланні перешкод, самоконтроль емоційних станів та реакцій; у діагностованих із самоефективністю вищою від середнього рівня – самовпевненість, усвідомлення власної цінності, самокерівництво, уявлення про себе як про вольову, енергійну й самостійну особистість, очікування визнання своєї цінності та унікальності зі сторони інших людей, високий рівень саморегуляції й наполегливості. Перспективу подальших розвідок у цьому напрямі вбачаємо у вивченні когнітивного та поведінкового компонентів самоефективності з урахуванням гендерного аспекту.
Посилання
2. Hordeeva, T. O. (2006) Psykholohyia motyvatsyy dostyzhenyia [Psychology of motivation and achievement]. Moskva: Smysl; Akademyia (in Russian).
3. Kremeshna, T. I. (2008) Pedahohichna samoefektyvnist yak umova uspish¬noho vykladannia [Pedagogical self-efficacy as a condition for successful teaching]. Nauka i osvita: naukovo-praktychnyi zhurnal Pivdennoho naukovoho tsentru APN Ukrainy – Science and education: scientific and practical journal of the Southern Scientific Center of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, 1–2, 58–61 (in Ukrainian).
4. Muzyka, O. (2018). Samoefektyvnist yak chynnyk profesionalizatsii studentiv. Osvitolohichnyi dyskurs, 3–4(22–23), 83–94 (in Ukrainian).
5. Rykel, A. M. (2011). Professyonalnaya Ya-kontseptsyia i professyonalnaia identychnost strukture samosoznaniya lichnosty [Professional self-concept and professional identity to the structure of self-identity]. Psykholohycheskiy issledo¬vaniya: elektr. nauch. Zhurnal - Psychological research: electronic scientific journal, 2 (16). URL: http://psystudy.ru (in Russian).
6. Shaposhnyk, D. O. (2011). Resursy teorii samoefektyvnosti osobystosti u suchasnii psykholohii [Resources of the theory of self-efficacy of personality in modern psychology]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Psykholohiia» – Bulletin of Kharkiv National University. Psychology Series, 937, 302–305 (in Ukrainian).
7. Bandura, A. (1977) Self-effecacy: Toward a Unifying Theory of Behavioral Change. Psychological Review, 84(2), 191–215 (in American).
8. Bandura, A. (1982). Self-efficacy mechanism in human agency. American Psychologist, 37, 122–147 (in American).
