ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ТА МОТИВИ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Natalia Derevyanko

doi:10.29038/2227-1376-2020-35-43-55

Автор(и)

Natalia Derevyanko Рівненський державний гуманітарний університет https://orcid.org/0000-0001-6712-6474

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-43-55

Ключові слова:

просоціальність,, допомога,, альтруїзм,, мотиви,, соціум.

Анотація

У статті проаналізовано основні теоретичні підходи щодо розуміння просоціальної поведінки. Здійснено аналіз теоретичних та емпіричних досліджень із порушеної проблеми й розглянуто основні мотиви виконання просоціальних дій.

Мета статті – здійснити теоретичний аналіз сутності та мотивів просоціальної поведінки особистості.

Методи дослідження. У дослідженні використано такі теоретичні методи наукового пошуку, як аналіз, узагальнення, систематизація наукової літератури з питань вивчення просоціальної поведінки та мотивації до вчинення просоціальних дій.

Результати. Просоціальність передбачає будь-який вид допомоги на користь іншої людини чи соціальної спільноти. Вона передбачає соціальну взаємодію й характеризує особистість як соціально зрілу, спроможну діяти на користь суспільних інтересів. У психологічній теорії існує декілька моделей, які пояснюють, які типи мотивів впливають на вчинення просоціальних дій. Ними є модель полегшення негативного стану, моделі витрат та винагороди й емпатійно-альтруїстична.

Висновки. Основною характеристикою просоціальної поведінки є її соціальна адаптованість, що виявляється в реалізації дій на благо інших. Просоціальна поведінка забезпечує розвиток суспільства, а також є ефективним способом впливу та управління соціальними масами. Одним із найбільш нерозв’язаних проблем просоціальної поведінки є вивчення мотивів, що спонукають особистість виконувати відповідні дії.

Визначено три групи мотивів реалізації просоціальної поведінки. До першої віднесено альтруїстичні мотиви (виконання просоціальної дії на благо інших без отримання вигоди, так звана «чиста допомога»). До другої групи належать егоїстичні мотиви, тобто ті, що передбачають вигоду для допомагаючого. Ними можуть бути внутрішні мотиви: мотив усунення психологічного дискомфорту, мотив отримання позитивних емоцій, мотиви самозаохочення й самоповаги тощо; та зовнішні, наприклад мотив соціального визнання. До третьої групи віднесено соціальні мотиви, тобто ті, які є загальноприйнятими в суспільстві й певним чином здійснюють певний соціальний тиск щодо виконання просоціальних дій. Це релігійні та морально-етичні (милосердя, патріотизм) мотиви.

Посилання

1. Aknin, L. B., Van de Vondervoort, J. W., & Hamlin, J. K. (2018). Positive feelings reward and promote prosocial behavior. Current opinion in psychology, 20, 55-59.
2. Batson, C. D. (2011). Altruism in humans. New York, NY: Oxford University Press.
3. Batson, C. D., & Powell, A. A. (2003). Altruism and prosocial beha¬vior. Handbook of psychology, 463484.
4. Bénabou, R., & Tirole, J. (2006). Incentives and prosocial behavior. American economic review, 96(5), 16521678.
5. Cialdini, R. B., Darby, B. K. & Vincent, J. E. (1973). Transgression and altru¬ism: A case for hedonism. Journal of Experimental Social Psychology, 9, 502–516.
6. Cialdini, R. B., Kenrick, D. T., & Baumann, D. J. (1982). Effects of mood on prosocial behavior in children and adults. In N. Eisenberg (Ed.), The development of prosocial behavior. New York, NY: Academic Press, 339–359.
7. Ding, W., Shao, Y., Sun, B., Xie, R., Li, W. and Wang, X. (2018). How Can Prosocial Behavior Be Motivated? The Different Roles of Moral Judgment, Moral Elevation, and Moral Identity Among the Young Chinese. Front. Psychol., 9, 814 р. doi: 10.3389/fpsyg.2018.00814
8. Eisenberg, N., & Spinrad, T. L. (2014). Multidimensionality of prosocial behavior: Rethinking the conceptualization and development of prosocial behavior. In L. M. Padilla-Walker & G. Carlo (Eds.), Prosocial development: A multidimensional approach . Oxford University Press, 17–39. https://doi.org/ 10.1093/acprof:oso/9780199964772.003.0002
9. Klein, N. (2017). Prosocial behavior increases perceptions of meaning in life. The Journal of Positive Psychology, 12(4), 354361.
10. Knickerbocker, R. L. (2003). Prosocial behavior. Center on Philanthropy at Indiana University, 13.
11. Piliavin, J. A., Dovidio, J. F., Gaertner, S. L., & Clark, R. D., III (1981). Emergency intervention. New York, NY: Academic Press.
12. Poepsel, D. L., & Schroeder, D. A. (2018). Helping and Prosocial Behavior. HKU PSYC2020, 140. Available at: https://opentextbc.ca/introduction¬topsychology/
13. Roche-Olivar, R. (1997). Optimizatione prosociale: basi teoriche, obiettivi e strumenti. La condotta prosociale: basi teoriche e metodologie d’intervento. Bulzoni Editore, 15-37.
14. Twenge, J. M., Baumeister, R. F., DeWall, C. N., Ciarocco, N. J., & Bartels, J. M. (2007). Social exclusion decreases prosocial behavior. Journal of personality and social psychology, 92(1), 56 р.
15. Vieweg, J. C. (2018). Prosocial behaviors: Their motivations and impacts on organizational culture. The Journal of Values-Based Leadership, 11(2), 12.
16. Zanden, V. & James, W. (1987). Social psychology. 4 th ed. N.Y.: McGraw-Hill Inc., 646 p.
17. Bizin, P. S. (2019). Prosotsialnist: poniattia ta istoriia doslidzhen [Pro¬sociality: the concept and history of research]. Aktualni problemy osobystisnoho zrostannia. Zbirnyk naukovykh prats [za materialamy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii dlia molodykh uchenykh (m. Zhytomyr, 19 kvitnia 2019 roku)]. Zhytomyr, Vyd-vo ZhDU imeni Ivana Franka.URL: http://eprints.zu. edu.ua/29372/1/%D0%A2%D0%B5%D0%B7%D0%B8%20%D 0%91%D1%96%D0%B7%D1%96%D0%BD.pdf (in Ukrainian).
18. Boiko, O. P. (2016). Prosotsialnist: sut i potentsial u sotsialno-pedahohichnii diialnosti [Prosociality: the essence and potential in socio-pedagogical activities]. Sotsialna robota v Ukraini: teoriia i praktyka, 1–2, 140-149. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/srutip_2016_1-2_17 (in Ukrainian).
19. Valosa, M. P. (2017). Psykholohichna sutnist prosotsialnoi povedinky osobystosti [Psychological essence of prosocial behavior of the individual]. Ekonomika innovatsiinoi diialnosti pidpryiemstv. Pedahohika ta psykholohiia, mova ta kultura, 737-738. URL: https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/8513/ 1/NRMSE2017_V3_P737-738.pdf (in Ukrainian].
20. Voitko, V. I. (Red.). (1982). Psykholohichnyi slovnyk [Psychological dictionary]. Kyiv: Vyshcha shkola, 215 р. (in Ukrainian).
21. Hirchenko, O. L. & Bukovska, O. O. (2019). Prosotsialna spriamovanist ta povedinka osobystosti [Prosocial orientation and personality behavior]. Aktualni problemy psykholohii, 7 (47),120-129 (in Ukrainian).
22. Ivashhenko, G. M. (2002). Vosstanovlenie social’nogo statusa beznadzornyh detej [Restoration of the social status of neglected children]. Moskva: GosNII sem’i i vospitanija, 128 p. (in Russian).
23. Ignackaja, O. (2008). Osobennosti izuchenija komponentov prosocial’noj napravlennosti lichnosti starsheklassnikov [Features of the study of the components of the prosocial orientation of the personality of high school students]. Psihologicheskij zhurnal, 4, 68–73 (in Russian).
24. Kim, V. E. (1984). Diagnostika al’truisticheskih ustanovok lichnosti [Diagnosis of altruistic personality attitudes]. (Avtoref. dis. kand. psihol. nauk: 19.00.01). Moskva, 20 p. (in Russian).
25. Kondakov, I. M. (2007). Psihologicheskij slovar’ [Psychological dictionary]. Moskva: «OLMA Media Grupp», «OLMA Press Obrazovanie», 512 p. (in Russian).
26. Piplo, L., Tejlor, Sh., & Sire, D. (2003). Social’naja psihologija [Social Psychology]. 10-e izd. SP b: Piter, 786 p. (in Russian).