МОДЕЛЬ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПЕДАГОГА
DOI:
https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-32-73-84Ключові слова:
толерантність,, терпимість,, педагогічна толерантність,, мотивація,, психологічні чинники толерантностіАнотація
У статті зроблено спробу побудови теоретичної моделі структурної організації професійної толерантності педагога. Аналіз теоретико-емпіричних досліджень проблеми особистості педагога дав змогу зосередити увагу на специфічному підході тісного взаємозв’язку професійної толерантності педагога з його особистістю та встановити необхідність виокремлення психологічних чинників, котрі у своїй сукупності й узгодженості є запорукою успішної професійної реалізації в педагогічній діяльності. На основі визначення педагогічної толерантності як системи особистісних характеристик, які визначають стійке усвідомлення провідних професійних ролей, цінностей і норм педагога та ініціюють розвиток професійної культури гуманного й терпимого ставлення до інших людей, розроблено теоретичну модель структурної організації професійної толерантності педагога, яка включає такі компоненти, як когнітивно-інформативний, емоційно-регуляційний, особистісно-комунікативний і поведінково-нормативний. Вищеназвані компоненти професійної толерантності педагога тісно взаємопов’язані між собою й становлять комплекс когнітивних, емоційних, особистісних та поведінкових характеристик фахівця, котрий охоплює оцінювання можливостей і набуття відповідних рис толерантної особистості. Кожен із них уміщує мотиваційні ознаки професійної самореалізації педагога, які уреальнені в мотиваційно-смислових модусах їх продуктивного функціонування: операційно-смисловому, рефлексивно-смисловому, мотиваційно-регуляційному (внутрішному), мотиваційно-контролюючому (зовнішнішньому).
Посилання
2. Asmolov, A. G. (2002). Po tu storonu soznaniya: metodologicheskiye problemy neklassicheskoy psikhologii [On the other side of consciousness: methodological problems of non-classical psychology]. Moskva : Smysl [in Russian].
3. Virna, Zh. P. (2003). Motyvatsiino-smyslova rehuliatsiia u profesionalizatsii psykholoha [Motivational-sense regulation in the professionalization of psychologist]. Lutsk : RVV «Vezha» VDU im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].
4. Vrublevskaya, E. G. (2001). Razvitiye sposobnosti pedagogov k fasilitiruyushchemu obshcheniyu [Development of facilitative communication ability of teachers]. Khabarovsk : Izd-vo «Kolorit» [in Russian].
5. Dubinin, N. P. (1995). Nasledovaniye biologicheskoe i sotsialnoe [Biological and social inheritance]. Khrestomatiya po pedagogicheskoy psikhologii – Readings on educational psychology. Moskva : Prosveshcheniye, 116–121 [in Russian].
6. Diachenko, M. I. Kandybovich, L.A.. Kandybovich, S.L. (2006). Psikhologiya vysshey shkoly [Higher School Psychology]. Minsk : Kharvest [in Russian].
7. Leontev, D. A. (2007). Psikhologiya smysla: priroda. stroeniye i dinamika smyslovoy realnosti [Psychology of meaning: nature, structure and dynamics of sense reality]. Moskva : Smysl [in Russian].
8. Markova, A. K. (1996). Psikhologiya professionalizma [Psychology of professionalism]. Moskva : Gardarika [in Russian].
9. Potapchuk, L. V. (2008). Psykholohichni osoblyvosti profesiinoi motyvatsii osobystosti [Psychological features of professional motivation of the person]. Profesiina psykholohiia: metodolohiia, metody ta praktyka : zb. nauk. pr. – Professional psychology: methodology, methods and practice: a collection of scientific works. Lutsk: Vezha, 112-126 [in Ukrainian].
10. Selezneva, E. V. (2007). Razvitiye akmeologicheskoy kultury [Acmeological culture development]. Moskva : RAGS [in Russian].
11. Royce, J. R., Powell, A. (1983). Theory of personality and individual differences: factors, systems and processes. Englewood Cliffs (N. J.) : Prentice-Hall.
