ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ВИПАДКУ У МЕЖАХ ПСИХОАНАЛІТИЧНОГО НАПРЯМКУ

Олена Журавльова; Олександр Журавльов

doi:10.29038/2227-1376-2022-39-zhu

Автор(и)

Олена Журавльова Волинський національний університет імені Лесі Українки
Олександр Журавльов Волинський національний університет імені Лесі Українки

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2022-39-zhu

Ключові слова:

формулювання особистісного випадку, динамічність, психотерапевтичний процес.

Анотація

Мета. Статтю присвячено визначенню та аналізу особливостей концептуалізації психологом особистісного випадку клієнта у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено, що актуальність наукової розвідки обумовлена посиленням вимог до оптимізації та підвищення ефективності роботи спеціаліста-клініциста в умовах стрімких змін соціальної реальності та перманентного пришвидшення темпу життя людини.

Методи. Для уточнення сутності досліджуваного феномену було застосовано теоретичні методи, зокрема, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукових джерел й результатів емпіричного вивчення проблеми концептуалізації особистісного випадку.

Результати. У результаті аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури охарактеризовано основні періоди становлення ідеї формулювання випадку клієнта. Визначено ключові функції вказаного етапу психотерапевтичного процесу, серед яких виявлення специфічного для пацієнта способу організації знань, емоцій і поведінки, чітке прояснення центральних проблем особистості та їх диференціація від другорядних запитів, створення підґрунтя для розробки ефективного плану лікування. Висвітлено сутність динамічності та нешаблонності як основних рис процесу опрацювання особистісної події у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено специфічні характеристики концептуалізації випадку залежно від обраного спеціалістом напрямку психоаналізу: структурної концепції психічної діяльності особистості, теорії об’єктних відносин чи селф-психології. Окреслено погляди науковців на структуру вказаного початкового етапу роботи спеціаліста з клієнтом.

Висновки. Формулювання особистісного випадку відповідно до положень психоаналітичної теорії передбачає пошук детермінант проблеми особистості поза межею її свідомості. Процес концептуалізації не є чітко структурованим, адже потребує одночасного врахування широкого спектру чинників, які швидко трансформуються та розміщені на різних рівнях психічної діяльності. Відтак, вказаний етап роботи з клієнтом набуває форми нарації.

Посилання

Nelin, Ye. V. (2020). Rozvytok osobystosti dytyny ta psykhoanalitychnoi pedahohiky u teorii obiektnykh vidnosyn M. Kliain [The development of the child's personality and psychoanalytic pedagogy in the theory of object relations M. Klein]. Vector of modern pedagogical and psychological science in Ukraine and EU countries : Collective monograph. Riga: Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2, 480–496 [in Ukrainian].

Frankl, J. (1998). Neizvedannoe [The Unknown I]. Moscow: "Progress" [in Russian].

Bordin, E. S. (1979). The generalizability of the psychoanalytic concept of the working alliance. Psychotherapy: Theory, research & practice, 16(3), 252.

Cierpiałkowska, L. (2016). Współczesna psychoanaliza i jej znaczenie dla praktyki klinicznej. W: L. Cierpiałkowska, H. Sęk (red.), Psychologia kliniczna (ss. 101–125). Warszawa: Wyd. Naukowe PWN.

Corrie, S. & Lane, D.A. (2010). Constructing stories, telling tales: A guide to formulation in applied psychology. London: Karnac.

Eells, T. D. (2010). History and Current Status of Psychotherapy. W: T. D. Eells (red), Handbook of psychotherapy case formulation (ss. 3–32). New York: Guilford Press.

Eells, T. D., Lombart, K.G., Kendjelic, E. M., Turner, L.C., Lucas, C. P. (2005). The quality of psychotherapy case formulations: A comparison of expert, experienced, and novice cognitive-behavioral and psychodynamic therapists. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 73(4), 579–589.

Freud, S. (1958a). The dynamics of the transference. In J. Strachey (Ed. and Trans.), The standard edition of the complete psychological works of Sigmund Freud, 12, 99–108.

Johnstone, L., Dallos, R. (2013). Formulation in psychology and psychotherapy: Making sense of people’s problems. London: Routledge.

Kohut, H. (1984). How analysis cures. New York: International Universities Press.

Luborsky, L., Barrett, M.S. (2010). The Core Conflicttual Relationship Theme: A Basic Case Formulation Method. W: T. D. Eells (red), Handbook of psychotherapy case formulation (ss. 105–135). New York: Guilford Press.

Luborsky, L., Crits-Christoph, P. (1998). Understanding transference: The core conflictual relationship theme method. Washington DC: American Psychological Association

McWilliams, N. (2012). Beyond traits: Personality as intersubjective themes. Journal of Personality Assessment, 94, 563–570. https://doi.org/10.1080/00223891.2012.711790

Perry, J. C., Augusto, F., & Cooper, S. H. (1989). Assessing psychodynamic conflicts: I. Reliability of the ideographic conflict formulation method. Psychiatry, 52, 289–301.

Słysz, A. (2017). Konceptualizacja przypadku w różnych modelach psychoterapii. Poznań: Wydawnictwo WNS UAM.

Summers R., Barber J. P. (2014). Terapia psychodynamiczna. Praktyka oparta na dowodach. Kraków.