АДАПТАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ «SPIRITUAL HEALTH ASESSMENT SCALE» (SHAS)

Ольга Лазорко

doi:10.29038/2227-1376-2021-38-150-162

Автор(и)

Ольга Лазорко Волинський національний університет імені Лесі Українки

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-150-162

Ключові слова:

духовність, духовне здоров’я, саморозвиток, самоактуалізація, самореалізація.

Анотація

Мета. У статті представлені результати україномовної адаптації опитувальника «Шкала оцінки духовного здоров’я», розробленого в 2014 році Др. К. Л. Гаур (Індія), призначеного для вимірювання стану духовного здоров’я особистості. Шкала містить три субшкали для вимірювання духовного здоров’я: саморозвиток, самоактуалізація та самореалізація. Кожна субшкала містить сім тверджень, що стосуються означених понять. Основна мета цього дослідження – переклад, адаптація та стандартизація опитувальника для української вибірки.

Методи. Теоретичний аналіз дав змогу систематизувати сучасне розуміння духовності та духовного здоров’я особистості, а також проаналізувати складові компоненти цього конструкту в англомовній версії опитувальника, показники його надійності та валідності. Було розглянуто потенціал розвитку духовності під час одужання пацієнтів із різними видами фізичних та психічних розладів у клінічній практиці.

Емпіричний аналіз полягав у перевірці психометричних властивостей україномовної версії опитувальника. Для цього було проведено процедуру подвійного перекладу тексту та його експертної оцінки, перевірку валідності та надійності тесту відповідно до психометричних вимог, а також стандартизацію тесту на неклінічній вибірці.

Результати. Процедура адаптації опитувальника SHAS продемонструвала високі психометричні властивості: показники надійності та конструктної валідності цілком відповідають психометричним вимогам. Показник внутрішньої узгодженості (Коефіцієнт Кронбаха альфа) становить 0,79, показник ретестової надійності – r = 0,76, p < 0,01. Конструктна валідність оцінювалася шляхом кореляції субшкал методики зі шкалами інших психодіагностичних методик та продемонструвала задовільні показники значущості за більшістю показників. Отже, «Шкала оцінки духовного здоров’я» може бути якісним інструментом вимірювання рівня духовного здоров’я особистості.

Висновки. Створення україномовної адаптації психодіагностичної методики «Шкала оцінки духовного здоров’я» дає змогу зробити висновки про можливість та доцільність подальшого використання україномовної версії опитувальника як психодіагностичного інструменту для визначення об’єктивного рівня розвитку духовного здоров’я особистості. Цей інструмент привабливий для психотерапевтичної практики, адже містить відносно небагато тверджень і водночас описує найважливіші компоненти духовного здоров’я особистості. Шкалу можна використовувати для визначення прогресу клієнта в терапіях різних напрямів. У перспективі наукових пошуків – адаптація та можлива специфікація опитувальника для вузьких груп населення, зокрема тих, які мають психічні розлади на клінічній вибірці.

Посилання

Corrigan, P., McCorkle, B., Schell, B., & Kidder, K. (2003). Religion and spirituality in the lives of people with serious mental illness. Community Mental Health Journal, 39(6), 487–499.

Ellison Spiritual Well-Being Scale (SWBS). (2002). Available from: https://www.lifeadvance.com/spiritual-well-being-scale.html

Fukuyama, M. A., & Sevig, T. D. (2002). Spirituality in counseling across cultures. In P. B. Pedersen, J. G. Draguns, W. R. Lonner & J. E. Trimble (Eds.), Counseling across cultures (pp. 273–295). Thousand Oaks, CA: Sage.

Gaur, K. Gaur. (2014). Measuring Spiritual Health: Spiritual Health assessment Scale (SHAS). IJIRD. P 63–67.

Gomez R, Fisher JW. (2005). The spiritual well-being questionnaire: Testing for model applicability, measurement and structural equivalencies, and latent mean differences across gender. Personality and Individual Differences, 39:1383–1393. DOI: https://doi.org/10.1016/j.paid.2005.03.023

Hage, S. M. (2006). A closer look at the role of spirituality in psychology training programs. Professional Psychology: Research and Practice, 37, 303–310. DOI: https://doi.org/10.1037/0735- 7028.37.3.303

Hathaway, W. L. (2008). Clinical practice with religious/spiritual issues: Niche, proficiency or specialty? Journal of Psychology and Theology, 36, 16–25.

Kearney, M., & Mount, B. (2000). Spiritual care of the dying patient. In H. M. Chochinov & W. Breitbart (Eds.) Handbook of psychiatry in palliative medicine (pp. 357–373). Oxford, UK: Oxford University Press.

Kliewer, S. P., & Saultz, J. (2006). Healthcare and spirituality. Oxford: Radcliffe Publishing

Lukoff, D. (2007). Spirituality in the recovery from persistent mental disorders. Southern Medical Journal, 100, 642–646. DOI: https://doi.org/10.1097/SMJ .0b013e3180600ce2

Pargament, K. I. (2007). Spiritually integrated psychotherapy: Understanding and addressing the sacred. New York, NY: Guilford Press.

Plante, T. G. (2009). Spiritual practices in psychotherapy: Thirteen tools for enhancing psychological health. Washington, DC: American Psychological Association. DOI: https://doi.org/10.1037/11872-000

Puchalski, C. M. (2012). Spirituality in the cancer trajectory. Annals of oncology, 23(3), 49–55.

Rojas Raymond Ronald (2002). Management Theory and Spirituality: A framework and Validation of the Independent Spirituality Assessment Scale. A Dissertation presented to the Faculty of Argosy University in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Business Administration. Available from http://www.prismleadership.com/d.pdf.

Saunders, S. M., Miller, M. L., & Bright, M. M. (2010). Spiritually conscious psychological care. Professional Psychology: Research and Practice, 41(5), 355–362. https://doi.org/10.1037/a0020953

Swinton J (2001) Spirituality and Mental Health Care: Rediscovering a ‘Forgotten’ Dimension. J. Kingsley Publishers, London, Philadelphia.

Kolisnyk, O. P. (2011). Dukhovnyi samorozvytok i dukhovne zdorovia osobystosti [Spiritual self-development and spiritual health of the individual]. Sotsialna psykholohiia – Social Psychology, 4, 52–63. [in Ukrainian].

Lazorko, O. V. (2018). Suchasni perspektyvy vykorystannia dukhovnykh praktyk u roboti klinichnoho psykholoha [The Contemporary Perspectives on Using Spiritual Practices in the Clinical Psychologist` Work]. Psykholohichni perspektyvy – Psychological Prospects Journal, (32), 172–181. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-32-172-181 [in Ukrainian].