ПСИХОЛОГІЧНІ ПРАКТИКИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА ЯК СПОСІБ КОНСТРУЮВАННЯ ЕФЕКТІВ (НА ПРИКЛАДІ МОНОТОНІЇ)

Анотація

Застосування соціальних медіа в політичному дискурсі є досить активним, і давно перетворило цей засіб комунікації на інструмент впливу на спільноти. В умовах політичних та соціальних криз такий вплив може бути особливо актуальним, адже суспільство перебуває у мобілізованому стані, а традиційні медіа часто мають менший рівень довіри. Дискурси в соціальних медіа, особливо в умовах нарощення у суспільстві градієнту протистояння в суспільстві, є елементами влади, і через реалізацію в них певних психологічних практик може відбуватися соціальне конструювання у формі встановлення соціальної ієрархії. В цій статті завдяки дослідженню із застосуванням критичного дискурс-аналізу за методом Нормана Феркло комунікативного кейсу в українському сегменті соціальних медіа визначено особливості лінгвістичних характеристик, дискурсивних практик та соціальних практик, що ведуть до відтворення психологічної практики сегрегації членів спільноти. Ця практика веде до послаблення здатності суспільства до єдності та мобілізації через посилення внутрішніх протиріч між індивідами, залежно від їхнього ставлення до «політизації» конкретної теми, і до побудови додаткової «лінії розлому» між громадянами. У процесі відтворення цієї практики на цільову аудиторію також навіюється ефект монотонії, тобто втоми від інформації та втрати інтересу. Монотонія, в свою чергу, веде до зростання пасивності громадян та втрати ними мотивації якось позиціонувати себе в дискурсах, заповнення комунікаційного простору «зайвою» інформацією та до зниження здатності суспільства до мобілізації.