ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИННИКІВ ОСОБИСТІСНОГО ТА МІЖОСОБИСТІСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ, ЩО МАЮТЬ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ ЗА КРИТЕРІЄМ СІМЕЙНОГО СТАТУСУ

Myroslava Mushkevych

doi:10.29038/2227-1376-2019-34-137-154

Автор(и)

Myroslava Mushkevych Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-3268-5767

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-137-154

Ключові слова:

повна сім’я, неповна сім’я, проблемна дитина, особистісні чинники, міжособистісні чинники.

Анотація

У статті представлено емпіричне дослідження особистісних та міжособистісних чинників членів сімей, що мають проблемних дітей за критерієм сімейного статусу – повна чи неповна сім`я. За допомогою стандартизованих методик на вивчення акцентуацій характеру особистості, особистісних особливостей, батьківського ставлення, аналізу сімейних взаємин та статистичного аналізу визначені середні значення чинників особистісного та міжособистісного функціонування членів сімей, що мають проблемних дітей; виділені їхні достовірні відмінності у рівнях вираження виділених чинників. Підкреслено, що представники з неповних сімей, порівняно з повними, більшою мірою сповідують потуральну стратегію виховання дитини з елементами підвищеної протекції. Визначено, що у членів неповних сімей, на відміну від членів повних сімей – вищий ризик прояву іпохондричних настанов щодо дитини. Доведено, що представники неповних сімей, більшою мірою ніж представники повних сімей, характеризуються екстравертованою особистісною диспозицією і проявляють високий ступінь цілеспрямованості, незалежності, енергійності, самостійності, демонстративності, егоцентризму, відкритості до спілкування з людьми, екстравертованості. Встановлено, що для членів сімей з неповних сімей більшою мірою характерні завзятість, ініціативність, цілеспрямованість, кмітливість, активність, яскраво виражені організаторські здібності. Зазначено, що вони більшою мірою, ніж члени повних сімей, характеризуються поверховістю, нездатністю довго зосереджуватися на конкретній справі чи думці, постійною метушнею, перестрибуванням із однієї справи на іншу, неорганізованістю, легковажністю, готовністю до безоглядного ризику, цілковитою непостійністю проявів, залежністю від інших та відсутністю вольового контролю у регуляції власної поведінки.

Посилання

1. Andreieva H. M. (2000). Sotsialnaya psihologiya [Social Psychology]. Moskva: Aspekt-press. 373 s. [in Russian].
2. Antonov A. I., Medkov V. M. (1996). Sotsiologiya semyi [Sociology of the family]. Moskva: Izd-vo MHU. 304 s. [in Russian].
3. Bodalev A. A., Stolin V. V. (2000) Obshchaia psykhodiagnostika [General psychodiagnosis]. Sankt–Peterburg: Rech. 440 s. [in Russian].
4. Byuyul A. (2002). SPSS: Iskusstvo obrabotki informatsii: analiz statisticheskikh dannyh i vosstanovleniye skryitykh zakonomernosteyi [SPSS: the art of information processing: analysis of statistical data and the restoration of hidden patterns]. Sankt–Peterburg: OOO «DiaSoftYuG». 608 s. [in Russian].
5. Varga A. Ya. (2011). Vvedenie v sistemnuyu semeinuyu psikhoterapiyu (2-e izd. stereotipnoe) [Introduction to Systemic Family Psychotherapy (2nd ed. Stereotyped)]. Moskva: Kogito-Tsentr. 240 s. [in Russian].
6. Glozman Zh. M. (2018). Neiropsihologiya detskogo vozrasta [Pediatric Neuropsychology]. Moskva: Izdatelstvo Yurait. 249 s. [in Russian].
7. Egides A. (2002). Kak razbiratsia v liudiah, ili Psikhologicheskiy risunok lichnosti [How to understand people, or a psychological drawing of personality]. Moskva: AST-Press. 94 s. [in Russian].
8. Emishiants O. B. (2013). Psykholohichni osoblyvosti samoaktualizatsiyi osobystosti v zalezhnosti vid typu simyi: povnoyi/nepovnoyi [Psychological peculiarities of self-actualization of specialties in the type of SIM: secondary / non-continuous]. Kyiv: Lohos, 2013. S. 131. [in Ukrainian].
9. Zhmurov V. A. (2012). Bolshaya entsiklopediya po psihiatriyi [Great Encyclopedia of Psychiatry]. Elista: Dzhangar. 864 s. [in Russian].
10. Kostiv V. (2001). Sotsialno-pedahohichni osnovy vykhovannia ditei v suchasniy nepovniyi simyi [Social and pedagogical foundations of whirlwind children in extreme disabilities]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu, 5, 154–164. [in Ukrainian].
11. Lutsenko O. L. (2016). Fraiburzkyi osobystisnyi opytuvalnyk FPI – perevirka validnosti ta lokalna standartyzatsiya [FPI Freiburg personal questionnaire - validation and local standardization]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina, 61, 49–54. [in Ukrainian].
12. Mateichek Z. (1980). Nekotoryie psykhologicheskiye problemy vospitaniya detey v nepolnoy semye [Some psychological problems of raising children in single-parent families]. Vospytanye detei v nepolnoi seme, 70–85. [in Russian].
13. Moliako V. O. (2017). Robocha kontseptsiya stratehichnoho ta taktychnoho podolannia kryzovykh naukovo-osvitnikh problem (psykholohichni rakursy) [Working concept of strategic and tactical overcoming of crisis scientific and educational problems (psychological perspectives)mily]. Aktualni problemy psykholohiyi: zb. nauk. prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy, 23, 6–12. [in Ukrainian].
14. Nasledov A. D. (2004). Matematicheskiye metody psihologicheskogo issledovaniya: analiz i interpretatsiya dannyh [Mathematical methods of psychological research: analysis and interpretation of data]. Sankt–Peterburg: Rech. 392 s. [in Russian].
15. Slobodianiuk I. A., O. O. Kholodova, O. I. Oleksenko (1996). Psykholoho-pedahohichna dopomoha ditiam z aktsentuatsiyamy kharakteru [Psychological and pedagogical assistance to children with character accents]. Vinnytsia: B v. 52 s. [in Ukrainian].
16. Chuiko L. V. (1975). Braki i razvody [Marriages and divorces]. Moskva: Statistika. 176 s. [in Russian].
17. Eidemiller E. G., Yustitskis V. Yu. (1999). Psihologiya i psihoterapiya semyi [Family psychology and psychotherapy]. Sankt–Peterburg: Pyter. 656 s. [in Russian].
18. Bowen M. (1978). Family Therapy in Clinical Practice. New York, Jason Aronson. 565 r. [in English].