ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-32-97-108Ключові слова:
толерантність,, інтолерантність,, комунікативна поведінка, моральна стриманість, емоційна стійкість, особистість, механізм терпимостіАнотація
У статті досліджено проблему формування толерантної особистості, що є дуже актуальною на сьогодні. Це зумовлено тим, що толерантність виступає невід’ємним елементом сучасного розуміння свободи, яка є найвищою людською цінністю. Зазначено, що основа толерантності – відкритість думки в спілкуванні та права людини. Зроблено теоретичний аналіз психологічних чинників, проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних учених щодо вивчення особливостей толерантності особистості, з’ясування сутності терпимості й толерантності в суспільній свідомості та самосвідомості. Розкрито суть толерантності й проаналізовано такі поняття, як коректність, прийняття та емпатія. Визначено способи й засоби формування толерантності, психологічні основи толерантності. У статті описано рівні розвитку основних видів толерантності, зазначено, що з розвитком цивілізацій сфера значущого в людини й суспільстві розширюється: з’являються все нові підстави для небайдужості, провідними проявами яких є толерантність та інтолерантність. Проаналізовано поняття «інтолерантність». Можна стверджувати, що в її основу покладено так звані шкали (за теорією М. Мацковського). Також доцільно виокремити різні групи чинників толерантності, що діють на різних рівнях (це макро-, мезо- й мікрорівенях). Визначено, що толерантність – це цілеспрямована організація позитивного досвіду, тобто цілеспрямоване створення умов, що вимагають взаємодії з іншими, якими б в очах суб’єкта вони не були. Також нами зроблено висновки та встановлено перспективи подальших досліджень.
Посилання
2. Beh І. D. (2011) Ya yak dzherelo duhovnogo samorozvitku osobistostі [I as a source of spiritual self-development of the individual]. Pedagogika ta psyhologia – Pedagogy and psychology, 3(72), 5–16 [in Ukrainian].
3. Boyko V. V., Kovalev A. H., Panferov V. N. (1983). Social’no-psihologicheskij klimat kollektiva i lichnosti [Socio-psychological climate of the collective and personality]. М.: «Mysl’». 196 р. [in Russian].
4. Bratchenko S. L. (2000). Tolerantnost’ kak norma obrazovatel’noj i gumanitarnoj ehkspertizy [Tolerance as a norm of educational and humanitarian expertise]. Filosofiya, nauka, civilizaciya –Phylosophy, science, civilization, 32–36 [in Russian].
5. Hrinshpun I. B. (2002) Vvedenie v professiyu «psiholog» [Introduction into the profession of «phychologist». М.: «Izdutel’stvo Moscovskogo pcyhologo-pedagogichnogo instituta». 464 s. [in Russian].
6. Gershunskiy B. S. (2002). Tolerantnost’ v sisteme cennostno-celevyh prioritetov obrazovaniya [Tolerance in the System of Value-Target Education Priorities]. Metodicheskiy sbornik dlia uchiteley «Prava rebenka i tolerantnost’» – Methodical compilation for teachers «Child’s Rights and Tolerance». 32–38 [in Russian].
7. Klepcova E. YU. (2004). Psihologiya i pedagogika tolerantnosti [Psychology and Pedagogy of Tolerance]. М.: «Akademicheskij Proekt». 176 р. [in Russian].
8. Mackovskij M. S. (1995). Sem’ya na poroge tret’ego tysyacheletiya [Family on the threshold of the third millennium]. 237 р. [in Russian].
9. Mirimanova M. S., Obuhova A. S. (2002). Vospitanie tolerantnosti cherez sociokul’turnoe vzaimodejstvie [Education of Tolerance through Socio-Cultural Interaction] Ekaterinburg. 345 р. [in Russian].
10. Skripkina T. P. (2000). Psihologiya doveriya. [ Psychology of Trust]. M.: «Akademiya». 264 s. [in Russian].
11. Golovin S. YU. (1997). Slovar’ prakticheskogo psihologa [Dictionary of Practical Psychologist]. Minsk: «Harvest». 800 р. [in Russian].
12. Fopel’ K. (2002). Splochennost’ i tolerantnost’ v gruppe [Confluence and Tolerance in the Group]. Moscow. 342 р. [in Russian].
