ПСИХОЛІНГВІСТИЧНА ДІАГНОСТИКА Й РЕОРГАНІЗАЦІЯ НЕГАТИВНИХ ГЛИБИННИХ ПЕРЕКОНАНЬ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті представлено результати теоретичного й емпіричного дослідження негативних глибинних переконань особистості як базових когніцій, що визна­чають поведінку людини. Запропоновано авторське визначення негативних гли­бинних переконань як низки усвідомлених і неусвідомлених переживань, які відображають ставлення людини до світу, до інших, до самої себе та ґрун­туються на особистісній історії індивідума. Вибірка досліджуваних містила 72 особи, студентів гуманітарних спеціальностей (психологія, практична психологія, со­ціальна педагогіка, політологія) Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, віком 18–22 років, серед них 28 – чоловіків, 44 – жінок. Результати емпіричного дослідження дали змогу встановити три групи глибин­них переконань: безпорадності/низьких досягнень (56,4 %), неприйнят­тя/нестачі любові (17,3 %), безпорадності/нестачі контролю (25,6 %). Результати пропо­зиціонального аналізу засвідчують про те, що найтиповішою структурою пропо­зиції для глибинних переконань безпорадності/низьких досягнень є інтер­нальний аргумент, ставлення з негативною модальністю, екстернальний об’єкт, пов’яза­ний зі сферою діяльності, а також контекст у вигляді конкретного простору й часу. Основним напрямом психолінгвістичної реорганізації вважаємо трансфор­мацію інтернального аргумента в екстернальний та зміну модальності відно­шен­ня на позитивну. Найтиповішою структурою пропозиції для глибинних пе­ре­конань неприйняття/нестачі любові є екстернальний аргумент, відношення з негативною модальністю, контекст у вигляді невизначеного часу. Психо­лінгвіс­тична реорганізація цієї групи переконань полягає, передусім, у трансформації екстернального аргументу в інтернальний та означення чіткого часового про­міжку. Найтиповішою структурою пропозиції для глибинних переконань безпо­радності/контролю є інтернальний аргумент,  відношення з негативною модаль­ністю, екстернальний об’єкт у вигляді значущих сфер і людей. Психолінгвістична реорганізація полягає в розширенні інтернального об’єкта за допомогою до­давання екстернального як можливих чинників життєвих подій людини й змен­шення власної відповідальності в різних життєвих ситуаціях.