ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Дарія Гошовська; Ярослав Гошовський

doi:10.29038/2227-1376-2021-38-10-21

Автор(и)

Дарія Гошовська Волинський національний університет імені Лесі Українки
Ярослав Гошовський Волинський національний університет імені Лесі Українки

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-10-21

Ключові слова:

депривація, прострово-часова депривація, депривований хронотоп, житлова депривація, навчально-виховні заклади закритого типу, маргінальність, стигматизація особистості.

Анотація

Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості. Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку. Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.

Посилання

Bankovskaya, S.P. (2002). Chuzhaki i granitsyi: k ponyatiyu sotsialnoy marginalnosti [Strangers and Borders: Towards the Concept of Social Marginality]. Otechestvennyie zapiski - Domestic Notes, 6, 457-467 [in Russian].

Bahmatova, T.G., Chusova, Yu.A. (2015). Sotsialnaya eksklyuziya sirot kak determinant kriminogennogo povedeniya [Social exclusion of orphans as a determinant of criminal behavior.]. Kriminologicheskiy zhurnal Baykalskogo gosudarstvennogo universiteta ekonomiki i prava - Criminological Journal of the Baikal State University of Economics and Law, 9 (4), 674-681 [in Russian].

Butovskaya, M.L., Dyakonov, I. Yu. (2003). Psihologicheskie osobennosti i emotsionalno-tsennostnaya sfera u nischihyu [Psychological characteristics and emotional-value sphere of the beggar]. Voprosyi psihologii - Psychology Questions, 3, 83-92 [in Russian].

Hoshovskyi, Ya. (2010). Depryvovanyi khronotop yak nehatyvnyi chynnyk samorealizatsii osobystosti [Deprived chronotope as a negative factor of self-realization of personality]. Osvita rehionu - Education of the region, 1, 123-127 [in Ukrainian].

Hoshovskyi, Ya., Hoshovska, D. (2016). Fenomen emotsiinoho vyhorannia osobystosti u konteksti depryvovanoi psykhohenezy [The Emotional Burnout of a Personality in the Context of Deprived Psychogenesis]. Psykholohichni perspektyvy - Psychological Prospects Journal, 28, 67-80. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2016-28-70-82 [in Ukrainian].

Kazakova, A.Yu. (2017). Territorialnaya stigma kak istochnik zhilischnoy deprivatsii [Territorial stigma as a source of housing deprivation]. Kirov: Izd-vo MTsITO [in Russian].

Nartova-Bochaver, S.K. (2003). Ponyatie „psihologicheskoe prostranstvo lichnosti”: obosnovanie i prikladnoe znachenie [The concept of "psychological space of personality": justification and applied meaning]. Psihologicheskiy zhurnal - Psychological journal, 24 (6), 27–36 [in Russian].

Shutilina (Korneva), A.A., Terre, K. V., Sagalakova, O.A. (2015). Formirovanie sensornoy i dvigatelnoy deprivatsii u vospitannikov detskih domov kak predposyilka antivitalnogo povedeniya [Formation of sensory and motor deprivation in children from orphanages as a prerequisite for anti-vital behavior]. Novaya nauka: opyit, traditsii, innovatsii - New Science: Experience, Tradition, Innovation, 4-2, 66-68 [in Russian].

Yaraya, T.A. (2014). Stigmatizatsiya kak mehanizm formirovaniya proyavleniy gandikapa [Stigma as a mechanism for the formation of manifestations of handicap]. Problemyi sovremennogo pedagogicheskogo obrazovaniya - Problems of modern teacher education, 44-1, 327-333 [in Russian].

Аyala, L., Navarro, C. (2007). The dynamics of housing deprivation. Journal of Housing Economics, 16, 72–97.

Bowlby, J. (1961). Child Care and Growth of Love. N.Y.: Penguin Book.

Chan, N. (2001) Stigma and its Assessment Methods, Pacific Rim Property Research Journal, 7:2, 126-140, DOI: https://doi.org/10.1080/14445921.2001.11104100

Nashashibi, R. (2007). Ghetto cosmopolitanism. Making theory at the margins. Deciphering the Global: its Spaces, Scales, and Subjects / Ed. by S. Sassen. (рр. 243-264). London and New York: Routledge.