ЕВОЛЮЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ БУЛІНГУ ЯК ОСТРАКІЗАЦІЯ КОНТАКТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Вікторія Назаревич

doi:10.29038/2227-1376-2021-37-168-184

Автор(и)

Вікторія Назаревич Рівненський державний гуманітарний університет

DOI:

https://doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-168-184

Ключові слова:

булінг, відкрита агресія, латентна агресія, остракізм, ціннісні орієнтації особистості, мотивація.

Анотація

Мета. Здійснити теоретичний і практичний аналіз змін у тенденціях булінгових стратегій остракізації контактів у навчальному середовищі. Проаналізувати питання психологічного цькування в освітньому просторі, вирішення якого великою мірою залежить від поставлених цілей та обраних стратегій його теоретичного вивчення і засобів емпіричного дослідження. Методи. Для дослідження факторів переходу до тенденцій остракізації як виходу із булінг-стратегій в освітньому просторі було проведено емпіричне дослідження, в якому використано методику ціннісних орієнтацій М. Рокича для виявлення особливостей поведінкових виборів і цінностей особистості остракізатора та методику «Діагностика мотивації до успіху» Е. Елерса, для дослідження вікових змін мотивації учасників групи остракізаторів у навчальному середовищі, на основі результатів яких здійснено аналіз отриманих аналітичних даних. Результати. Висвітлено основний механізм процесу зародження остракізму, який визначається нами як розширення індивідуальних моделей соціально прийнятної стереотипної поведінки булерів у різних видах взаємодії та стресових ситуаціях. Сформовано класифікацію основних механізмів пасивного подолання активних проявів агресії, на основі яких було представлено фактори переходу до тенденцій остракізації як виходу із булінг-стратегій в освітньому просторі: виховання/покарання; втрата цікавості як форма еволюції ціннісних орієнтацій особистості; підкорення булера; підкорення жертви; вікові зміни мотивації. Висновки. Зроблено висновки в системі вивчення еволюційних тенденцій явища булінгу як остракізації контактів у навчальному середовищі про те, що індивід-остракізатор може володіти досить високим рівнем цінності спілкування як включеності у всі процеси групової життєдіяльності та можливості особистісного впливу на її перебіг; формування особистості остракізатора в старшому шкільному та студентському віці може бути наслідком високого рівня домагань індивіда та можливого прояву синдрому «відмінника»; рівень особистісної та соціальної відповідальності збільшує рівень мотивації осіб до успіху, а також передбачає застосування латентних форм агресивної поведінки як прояву остракізаторських тенденцій.

Посилання

Gardner, W. (2000). Sotsialna izoliatsiia ta vybirkova pamiat: yak potreba u nalezhnosti vplyvaie na pamiat dlia sotsialnykh podii [Social isolation and selective memory: how the need for belonging affects memory for social events]. Persian. Soc. Psychol, 26, 486–496 [in Ukrainian].

Harris, K. (2011). Naslidky mizhosobystisnoho vidtorhnennia: mizhkulturne eksperymentalne doslidzhennia [Consequences of interpersonal rejection: an intercultural experimental study]. Cross cult. Psychol., 42, 1066–1083 [in Ukrainian].

Gurak, A. (2008). Indyvidualni vidminnosti v lantsi vidtorhnennia-ahresiia v paradyhmi hostroho sousu: vypadok chutlyvosti vidkydannia [Individual differences in the link of rejection-aggression in the paradigm of hot sauce: the case of rejection sensitivity]. J. Exp. Soc. Psychol., 44, 775–782 [in Ukrainian].

Joel, S. (2014). Liudy pereotsiniuiut svoiu hotovnist vidkydaty potentsiinykh romantychnykh partneriv, ne zvazhaiuchy na yikhniu turbotu pro inshykh [People overestimate their willingness to reject potential romantic partners, despite their concern for others]. Psychol. Nauk., 25, 2233–2240 [in Ukrainian].

Zadro, L. (2014). Dzherela ostrakizmu: pryroda ta naslidky vykliuchennia ta ihnoruvannia inshykh [Sources of ostracism: the nature and consequences of excluding and ignoring others]. Curr. Res. Psychol., 23, 93–97 [in Ukrainian].

Leary, M. (2003). Draznennia, nepryiniattia ta nasyllia: pryklady shkilnykh rozstriliv [Irritation, rejection and violence: examples of school shootings]. Aggressiveness. Behave, 29, 202–214 [in Ukrainian].

Legate, N. (2015). Vypravlennia nespravedlyvosti: reparatyvni naslidky povodzhennia z ostrakizmom [Correcting injustice: reparative consequences of ostracism]. J. Soc. Psychol., 155, 471–482 [in Ukrainian].

Chekron, P. (2004). Sotsialnyi kontrol ta efekt storonnikh sposterihachiv: vplyv osobystykh naslidkiv [Social control and the effect of outside observers: the impact of personal consequences]. Anne Psychol., 104, 83–102 [in Ukrainian].

Hockley, L. (2011). Vidpovidi na ostrakizm u zrilomu vitsi [Responses to ostracism in adulthood]. Soc. Cognitive. Influence. Neuroski, 6, 234–243 [in Ukrainian].

Ford, M. B. (2010). Self-assessment based on neuroendocrine and psychological reactions to interdisciplinary analysis. J. Pers. Social Psychol, 98, 405–419.

Gooley, S., Svetieva, E. (2015). Ostracism for reasons: a new paradigm for the introduction of natural heritage motivated by ostracism. J. Soc. Psychol., 155, 410–431.

Grunberg, L., Moore, S., Greenberg, E. (2006). Reactions of managers to health: the attitude to health problems of those behaviors associated with the child. Hum. Resource. Office, 45, 159–178.

Hancock, J. T., Curry, L. E. (2008). About nonsense and nonsense: a linguistic analysis of the deceit in a computer-mediated spilkuvanny. Discourse process, 45, 1–23.

Jamieson, J. P., Harkins, S. G., Williams, K. D. (2010). The need for a threat can motivate the results of ostracism. Persian. Social Psychol. Bick, 36, 690–702.

Kerr, N. L., Levine, J. M. (2008). Evolution of social isolation: the evolution is not only. Dyn Group, 12, 39–52.

Knowles, M. L., Lucas, G. M., Malden, D. C. (2010). Affiliation cannot be substituted: self-assertion against social and non-social threats. Persian. Social Psychol. Bick, 36, 173–186.

Nezlek, J. B., Wesselmann, E. D., Williams, K. D. (2015). Ostrakizm in the haunted life: traces of ostracism for the quiet, who ostracizu. J. Soc. Psychol, 155, 432–451.

Poulsen, J. R., Kashy, D. A. (2012). There are two sides to ostracism: how did the whole social life go away, she was alone. Group process. Mіzhgroupovy relat, 15, 457–470.

Prinstein, M. J., Vernberg, E. M. (2001). Sent and relational aggression in children: social and psychological functions of aggression and victims. J. Klin. Child Psychol, 30, 477–489.