ЗОВНІШНЯ СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО ДОСВІДУ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Статтю присвячено проблемі емпіричного дослідження структурно-функ­ціональних особливостей зовнішньої структури мовленнєвого досвіду осо­бис­тості. Розроблювана нами теоретична концепція мовленнєвого досвіду пе­ред­бачає розгляд останнього як системного утворення в психіці суб’єкта, що є процесом і продуктом переробки та впорядкування в мовленнєвій формі результатів взаємодії суб’єкта з навколишнім середовищем, яке уможливлює та опосередковує мовленнєве освоєння світу. Виділення двох рівнів у мовлен­нєвому освоєнні світу зумовлює і дві структури – внутрішню та зовнішню. У статті проаналізовано результати дослідження зовнішньої структури мовлен­нєвого досвіду у двох вікових групах – діти молодшого шкільного віку та пе­ріоду «рання дорослість» за допомогою методу факторного аналізу. Викла­дено основний зміст та інтерпретацію отриманих факторів. Опосередкування мовлен­нєвого освоєння світу (що є головною функцією зовнішньої структури) здійс­ню­ється через інтерпретацію результатів і процесу мовленнєвої взаємодії та, відповідно до них, – регуляцію комунікації особистості зі світом на основі адекватного відбору засобів для обробки й упорядкування мовних та мовлен­нєвих знань. Результати порівняння змісту факторів у двох вікових групах дають можливість означити динаміку розвитку зовнішньої структури. Розвиток відбувається через інтеграцію – об’єднання окремих частин у єдине ціле. При цьому частини не механічно зливаються одна з одною, а діалектично зміню­ються, набуваючи нової якості. Генералізація окремих частин призводить до появи трьох факторів у дорослому віці, які виявляють чітку спрямованість на опосередкування мовленнєвого освоєння світу особистістю.