ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ФАКТОР ОСОБИСТІСНОГО ЖИТТЄЗДІЙСНЕННЯ

Анотація

У статті проаналізовано феномени розуміння та інтерпретації як категорії герменевтики, що беруть участь у процесі життєздійснення особистості. Уста­новлено, що розуміння функціонує не лише на рівні свідомості, а й несві­домого. Воно є невід’ємним компонентом між- та внутрішньоособистісного аспектів емоційного інтелекту та виконує оцінну функцію в процесі життєздійснення. Завдяки розумінню відбувається осягнення смислу на ситуативному, характе­рологічному й базовому рівнях ідентичності, а отже – оцінка конгруентності йому різноманітних інтра- та екстрапсихічних стимулів. Механізмом же розуміння виступає організмічне чуття, що являє собою здатність людини бути уважною та відкритою до власних тілесних й емоційних проявів, які, орієнтуючись на особливості ціннісно-смислової сфери та домінуючі базові емоційні установки, сигналізують про правильність або хибність обраної траєкторії життєвого шляху загалом та його елементів зокрема. Розуміння й інтерпретація мають взаємнодетермінований характер. Визначено, що завдяки інтерпретації суб’єкт конструює свій життєвий шлях у просторі міжособистісної взаємодії. Її механізмом є такий компонент емоційного інтелекту, як емоційна компетентність, тобто здатність людини до саморегуляції власного емоційного стану на основі сформованих у неї знань, умінь і навичок, спрямована на підвищення ефективності соціальної взаємодії, розгортання її особистісного потенціалу, життєтворення тощо. Таким чином експлікуємо інтернальний, екстернальний та інтегративний модуси життєздійснення. При цьому перший послуговується здебільшого орга­нізмічним чуттям як механізмом розуміння, другий − емоційною компе­тентністю, завдяки якій здійснюється інтерпретація, а третій, найбільш конструктивний, являє собою гармонійне поєднання двох перших.