СУЧАСНІ ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ДУХОВНИХ ПРАКТИК У РОБОТІ КЛІНІЧНОГО ПСИХОЛОГА

Анотація

У статті подано огляд референтних наукових досліджень щодо вико­ристання та впливу духовних знань і практик у роботі клінічних психологів та психотерапевтів, а також визначення й експлікація аксіологічних та контемпо­ральних перспектив духовної компоненти в моделі допомоги в клінічній практиці. Поряд із глибинним фундаментальним розумінням сутності духовності й духовного розвитку особистості в психологічній парадигмі серед українських науковців практично не трапляються дослідження прикладних аспекти зв’язку духовності та клінічної практики допомоги людям. У сфері наукових і прикладних клінічних досліджень спостерігаємо пожвавлення інтересу до цієї проблематики. Із погляду клінічної практики здоров’я та захворювання людини вивчають у межах біопсихосоціальної моделі як концепції єдності душі та тіла. Духовна парадигма у сфері психічного здоров’я має величезний потенціал для трансформації особистості й суспільства. Автор виокремлює два способи практичної інтеграції духовності та психотерапії: з одного боку, це активне включення в терапію обговорення духовних питань і впровадження духовних практик (медитація, йога, молитва, учення священних текстів) задля зцілення та трансформації; з іншого – демонстрація терапевтом готовності до співпраці й обговорення духовних питань із клієнтом, без активного ініціювання з боку терапевта та очікування цієї ініціативи від самого клієнта. Надважливою проблемою у зв’язку з цим постає практична відсутність спеціально орієнтованого навчання й тренінгів, що мали б на меті набуття знань, умінь та навичок клінічних психологів у використанні й упровадженні новітніх та традиційних методів і практик, які б сприяли духовному прогресу клієнта та покращували його психічне здоров’я.