ТЕОРЕТИКО-ЕМПІРИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ СТИЛІВ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
Ключові слова:
мовленнєвий стиль, мовний стиль, комунікативний стиль, комунікативна поведінка, види мовленнєвих стилів, психолінгвістичні маркери, інтегральні та функціональні характеристики індивідуальностіАнотація
У статті проаналізовано категорію «мовленнєвий стиль», зазначено її відмінність від понять «мовний стиль» та «комунікативний стиль». Подано сучасні класифікації мовленнєвих стилів та доповнено їх психолінгвістичними маркерами. Зіставлено види мовленнєвих стилів (прямий/непрямий, простий/складний, особистісний/контекстуальний, інструментальний/афективний) з інтегральними характеристиками індивідуальності (широта/вузькість, інтенсивність/помірність, стійкість/мінливість, включеність/дистантність). Обґрунтовано доцільність використання показників ступеня конструктивності/деструктивності комунікативної поведінки людини, представлених функціональними характеристиками стилю особистості (оптимальність, компенсаторність, адаптивність, результативність). Проведено емпіричне вивчення мовленнєвих стилів студентів на основі психолінгвістичного аналізу їх творів за темою «Університет у моєму житті». Здійснено кількісну та якісну обробку отриманих даних, побудовано графік відсоткового розподілу мовленнєвих стилів студентів. Визначено, що домінантними є контекстуальний, прямий та особистісний мовленнєві стилі, менш вираженими – складний, інструментальний та непрямий, а найменш роширеними виявились афективний та стислий мовленнєві стилі студентської молоді, що свідчить про баланс дистанції, формалізму та прямолінійності серед групи опитуваних. Результат аналізу новітніх джерел інформації дав змогу отримати повне уявлення про стан розробки та вивчення категорії «мовленнєвий стиль» у сучасній психологічній науці. Ефективність комунікативної взаємодії визначає досягнення мовцем власних цілей та збереження балансу відносин зі співрозмовником, що можливе лише при гармонійному поєднанні мовленнєвих стилів комунікантів.
