РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

У статті визначено вплив окремих складників рефлексивного процесу на рівень ефективності функціонування соціального інтелекту як психічного механізму встановлення, підтримання та регулювання соціальних відносин осо­бистості з навколишніми. Дослідник виокремив п’ять етапів рефлексії як про­цесу пошуку засобу долання проблеми: (1) сприйняття суперечності; 2) аналіз причин виникнення проблеми; 3) пошук засобу зняття суперечності; 4) розв’язання проблеми; 5) оцінка результату, – які забезпечуються рефлексивними діями (мо­де­лю­вання, рефлексивний аналіз, антиципація, планування, довільне управління, емоційний контроль, моніторинг, усвідомлення та оцінка). Запропоновано критерії оцінки ефективності функціонування соціального інтелекту (адекват­ність, адаптивність, ефективність, усвідомленість), які операціоналізовані через по­казники психодіагностичних і дослідницьких методик. Результати кореля­ційного аналізу виявили, що частота застосування рефлексивних дій, особливо планування, моделювання та оцінювання, суттєво впливає на ефективність функціонування соціального інтелекту. Установлено, що звичка до активізації дій моделювання проблеми й моніторингу власної активності сприяє форму­ванню більш складного образу себе та більш критичному ставленню до власних можливостей. Надмірна активізація дій довільного контролю й здійснення моніторингу власної активності негативно позначається на рівні зрілості осо­бистісного досвіду, знижує узгодженість подій особистісної історії, відкритість і діалогічність досвіду як системи. Рефлексивні дії (планування, моделювання, рефлексивний аналіз) дають змогу особистості ефективно долати когнітивну невизначеність ситуацій, здійснювати швидку орієнтацію в нових та складних обставинах. Рефлексивні акти оцінювання сприяють активізації метакогнітивної активності особистості, яка забезпечує регулювання й контроль пізнавальних та емоційних процесів, стимулює застосування минулого досвіду.