ДИСКУРС ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ ПОНЯТТЯ ТА ЙОГО ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ
Ключові слова:
дискурс, спілкування, комунікація, мовлення, ідеологія, текст, дискурсивна психологіяАнотація
У статті проаналізовано «дискурс» як важливу міждисциплінарну категорію сучасної постнекласичної науки та системотвірне поняття дискурсивної психології. Розглянуто його етимологію, що своїми коренями сягає традицій латинського словотворення і має продовження у французькому мовному середовищі. Описано базові теоретико-методологічні контексти інтерпретації: лінгвістичний, соціологічний, семіотичний. Згадано «першу й другу хвилі лінгвістичного повороту» в гуманітарних і соціальних науках, у тому числі «дискурсивний поворот» («друга когнітивна революція»), як передумови активного запровадження «дискурсу» в науковий обіг. Указано на два основні «дискурсивні табори» зарубіжної психолінгвістики – «етнометодологічно інспірований» підхід (Дж. Поттер, Д. Едвардс, М. Уетерелл) й підхід, «навіяний авторитетом М. Фуко» (Я. Паркер), а також відомі вітчизняні наукові школи, у межах яких досліджуються різні види й жанри дискурсів – Волинську школу психолінгвістики (Л. Засєкіна, С. Засєкін) і Київську школу психологічної герменевтики (Н. Чепелєва, М. Смульсон та ін.).
Обґрунтовано, що, попри окремі вагомі напрацювання й активізацію впродовж останнього часу використання українськими психологами поняття «дискурс», залишається тенденція за відповідної інтерпретації посилатися на дефініції зі суміжних галузей знання, тоді як власне психологічні його виміри все ще недостатньо розкриті. Описано специфіку зазначеної категорії поряд зі «спілкуванням», «комунікацією», «мовленням», що передбачає, зокрема, докладний аналіз не лише семантичних або стилістичних особливостей певного повідомлення, а й того, «хто саме щось сказав, кому, як і з якою метою», із допомогою яких не лише мовних, а й екстралінгвістичних засобів. Як перспективи подальших досліджень розглянуто вивчення психологічних аспектів різних типів і жанрів суспільно важливих дискурсів, насамперед релігійного дискурсу як суттєвого складника антропоморфізованого життєвого простору людини в соціумі.
