Лінгвокультурний прояв «Gemeinde»/»громади» в наративах канзаських менонітів із Волині

Анотація

У статті розкрито аспекти вивчення усного наративу в культурному середовищі волинських менонітів швейцарського походження, які зараз мешкають у м. Маундріджі (штат Канзас, США). Їхні пращури належали до конгрегації менонітів, які емігрували 1874 року з Волинської губернії, що на той час перебувала у складі Російської імперії. Ці іммігранти прагнули зберегти чуття Gemeinde (громади) – особливої релігійної спільноти з тісними внутрішньогруповими зв’язками, відокремленої від зов­нішніх спільнот. Автор цього дослідження – волинський меноніт швейцар­ського походження – записав на плівку і взяв за основу свого дослідження інтерв’ю з нащадками волинських менонітів у другому та третьому поколінні з міста Маундріджа. Під час мовного аналізу розповідей виявлено аспекти обопільного соціокультурного впливу громади на формування норм швейцарських мено­нітів. Подальший аналіз наративів засвідчив той факт, що «швейцарські» воли­няни відчувають внутрішній конфлікт між «індивідуальним» і «колек­тивним». У своїх розповідях вони здебільшого виявляють риси природного, не­свідомого, аніж інтенційного чи публічного дискурсу. Це свідчить про їхню схильність до «скромності», типової для представників цієї громади, попри їхню очевидну вправність в оповідуванні. У їхніх розповідях також простежуються зумовлені контекстом громади особливі лексико-стилістичні засоби, зокрема діалектизми, «внутрішньогруповий код», послуговування властивими лише для цієї громади жанрами, що є маркерами належності й прояву в мові спільних для носіїв глибинних ознак «Gemeinde».