ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФАКТОРНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Ключові слова:
компетентність, компетенції, компетентнісний підхід, управлінська компетентність керівника, державна служба, факторна структура управлінської компетентності керівникаАнотація
Обґрунтовано значення компетентнісного підходу в управлінській діяль- ності органів державної влади. Зазначено, що рівень компетентності держслуж- бовців багато в чому визначає рівень довіри населення до владних інститутів й до держави загалом. Показано, що державне управління із соціально-психоло- гічного погляду є різновидом соціального управління, у межах якого й обгрун- товуються вимоги до управлінської компетентності державного службовця.
Проаналізовано поняття «компетентності» та «компетенції», визначено їх зміст та особливості тлумачення в наукових джерелах. Запропоновано уза- гальнене визначення управлінської компетентності як інтегрального особис- тісного утворення, яке проявляється на рівні особистості керівника (струк- турно-особистісний компонент), стилю його управлінської діяльності (діяль- нісно-функціональний компонент) і взаємодії у системах «керівник–колектив»,
«керівник–підлеглий» з урахуванням конкретної організаційної ситуації (інте- рактивно-ситуаційний компонент). Проаналізовано результати факторного ана- лізу емпіричних даних, які отримані внаслідок дослідження структурних компо- нентів управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади. Інтерпретовано виокремлені фактори управлінської компетентності: чітке розуміння функціонально-посадових обов’язків; соціально-психологічні якості та комунікативний потенціал керівника; спрямованість на забезпечення психологічного комфорту в колективі; інноваційність та демократичність управ- лінської діяльності; авторитет керівника та уміння використовувати владу;
самоствердження в управлінській діяльності; організаторсько-дослідницька позиція в колективі; авторитарний одноосібний стиль керівництва. Показано, що найбільше факторне навантаження припадає на два основні складники: діяльнісно-функціональний та структурно-особистісний; найменший відсоток диперсії характеризує схильність керівника до авторитарно-одноосібного стилю управління.
